Відлуння безмовної краси

На землю тихо лягає,
Ковдра ніжно біленька.
ЇЇ  краса надихає,
Вона обіймає мов ненька.

І в осінь приходять  морози,
Холод стає все більшим.
Різні існують прогнози,
Мріємо ми чимось іншим.

Нехай переможе світло,
Сніг вкриє, теплом огортая.
І той хто напав так підло,
Хай зникне, за обрій, до края.

Цінуймо цей час і  цю пору,
Красу, що життя нам дарує.
І устрімління вгору,
Біда нас тільки гартує!