Відлуння безмовної краси На землю тихо лягає, Ковдра ніжно біленька. ЇЇ краса надихає, Вона обіймає мов ненька. І в осінь приходять морози, Холод стає все більшим. Різні існують прогнози, Мріємо ми чимось іншим. Нехай переможе світло, Сніг вкриє, теплом огортая. І той хто напав так підло, Хай зникне, за обрій, до края. Цінуймо цей час і цю пору, Красу, що життя нам дарує. І устрімління вгору, Біда нас тільки гартує!